бувають моменти, коли треба просто сидіти й чекати... от як зараз. а може, треба насправді щось робити, але я чомусь не хочу робити рухів, які потім можуть виявитися зайвими. можливо, це неправильно. побачим.

сьогодні я закінчила працювати з архівом. нарешті. ця робота почалася ще весною, а весною все було не так, і все було не те, що зараз, і ващє я тєпєріча нє то шо давєча. все весняне і до-весняне вже закінчилось, залишався тільки цей архів, будь-он-нєладєн, він висів у моїх боргах. але ось він теж закінчився. ура. я нікому нічого не винна.

але я про що хотіла... я хотіла про кіно написати. я вчора дивилась фільм "Бразилія", а сьогодні в архіві серед стосів цих папірців мені здавалось, що я потрапила в цей фільм.

я його всім рекомендую, він хороший. жанр антиутопії один з небагатьох, який спопсити поки що нікому не вдалося. це чудова розумна фантастика, що не заважає їй бути прєкраснєйшим стьобом на бюрократичну систему. чого лише вартий персонаж Гаррі, який нелегально ремонтує кондиціонери, бо йому влом заповняти мільярд бумажок, а без бумажок його не пустять до зламаного кондиціонера. і взагалі у фільмі там багато стьобних епізодів на тему бюрократії. я думаю, вони будуть близькі й зрозумілі кожному, кому хоч раз доводилось потрапляти в поліклініку чи паспортний стіл.

і хоча цей фільм 1984 року, він виглядає дуже сучасно. бюрократія не змінилась. вона така само смішна, якщо за нею спостерігати збоку, і така само безжальна, якщо спробувати з нею боротися. що і демонструє сумна історія головного героя. ні, його не шкода. в умовах бюрократичної системи це був єдиноможливий хеппі-енд.

карочє. фільм дивитися. можливо, навіть не один раз.

upd. Марися ВНЄЗАПНО редагує пост і тут з'являється ще мультик

це мій прадідусь Кирило. він завжди стверджував, що він позашлюбний правнук французького графа, що емігрував у південні райони Російської імперії, щоб вирощувати тут виноград. важко сказати, чи це правда, чи ні. мій прадідусь ніколи не відрізнявся особливою чесністю (це знали всі кредитори). насправді навіть немає певності, що це саме мій прадідусь Кирило на фото, тому що в нього був брат-близнюк Єлісей. цей Єлісей пішов пішки з Одеси (а саме там жили Кирило і Єлісей) через усю Євразію аж у Непал, як він казав, шукати Шамбалу. а мій прадідусь Кирило, рятуючись від картярських боргів, поїхав з науково-дослідною експедицією в Латинську Америку і потрапив у якийсь локальний збройний конфлікт у країні з дикою невимовною назвою. звичайно ж, потім ту країну переназвали милозвучніше, але ніхто так і не запам'ятав, де ж це було.
власне, саме тому, що вони роз'їхалися в різні боки широкого світу, потім ніхто так і не зміг їх відрізнити. то там, то сям бачили то Кирила, то Єлісея, і вони всюди були під вигаданими іменами, з вигаданими титулами, в різному одязі, і всюди з іншими коханками, до речі, хтось із них мав альбом, куди складав фотографії своїх коханок. цей альбом зберігся, і там можна побачити різних жінок, білошкірих і зовсім темних, з мигдалевидними вузькими очима і з сережками в носі і в бровах, майже зовсім голих і здивовано зазираючих в об'єктив фотоапарата, і пишно вдягнених, з погордою в погляді.
а в Одесі увесь цей час жила моя прабабуся, перша красуня на всю Одесу, і вірно чекала Єлісея. хоча в неї також не було певності, чи саме його вона чекає. він обіцяв повернутись і забрати її з собою, але куди саме - в тибетську Шамбалу чи в латиноамериканську країну з невимовною назвою, вона забула. дівоча пам'ять коротка, адже неможливо втримати в голові усі ті обіцянки, які дають хлопці. їх так багато...
зрештою, вона все-таки дочекалась Єлісея. правда, він стверджував, що він не Єлісей, а Кирило. він приїхав з альбомом фотографій своїх коханок, з торбою заморських квітів, прянощів і золотих цяцьок. віддав усі картярські борги, розбив виноградник під Одесою і відкрив власну винарню.
моя прабабця трохи посумнівалась, а чи варто вірити цьому Кирилові, що він справді Кирило, чи може, він усе-таки Єлісей. і вирішила, що це усе-таки Єлісей, якого вона чекала.

Конча-Озерна - є щось загадочно-латиноамериканське в цій назві,особливо в першій її частині))
моя улюблена фотка :)



ну і чуть-чуть літающіх чєловєчков. матріца, таксказать:


це був чудовий день :)

фотка кагбе призвана сказать, що мені дуже хочеться літа:



осінні фотки з Кончі-Озерної coming soon. to whom it may concern: трєпєщітє! )))

це моя сестра Джеральдіна.
колись ми з нею багато сварилися, а потім перестали.
потім у неї був хлопець на ім'я Арнольд, і у мене був хлопець на ім'я Арнольд.
і ще у мене зараз є гітара, яку треба віддати Джеральдіні.
потім у мене був хлопець на ім'я Реджинальд, і у неї через деякий час з'явився хлопець на ім'я Реджинальд.
іще Джеральдіна вступала в той же вуз, в якому навчалась я, але не вступила, о слава аллаху і решті богам.
до того ж, у того Реджінальда, котрий мій, теж є сестра на ім'я Джеральдіна, ще й ровесниця моєї Джеральдіни. але моя, без сумніву, краща.
заради справедливості варто зазначити, що у Джеральдіни уже хлопець на ім'я Феофаній.
також ми обоє (я і Джеральдіна) любимо обох наших котів (Арістофана і Марсельєзу).

ну тіпа якщо раптом комусь то видасться цікавим, то по неперевіреним даним я тепер АСПІРАНТка :)))

*манірно кланяється*

от дивлюсь я на цю картинку і думаю, що апокаліпсис має приблизно такий вигляд.


( там же )

все буде добре. да-да.

вчора подивилася фільм "Читець". подивилась в основному тому, що взимку читала роман Шлінка, і ще тоді подумала, що чому його й досі не зняли. і от - його зняли. 

знач, так. фільм дивитися варто. і якщо хтось його збирається дивитися, то далі краще не читати, бо я розповідаю деякі "фішки". якщо вас це не лякає, то

( Read more... )

я тут недавно подивилась один фільмєц. студенський. ну ладно, залишимо в стороні усє вот-еті-вот глубокомислєнниє філософствованія по поводу студєнческого кіно і його плачєвного... ладно.
но.
ну вот єслі в актріси некрасіві сіськи, то нащо їх показувать? нє пойміть прєвратно, не маю нічого проти актріси, нєкрасіві сіськи з каждим можуть случицця. але ну от нє поодбівать лі руки оператору, котрий вибирає ракурс і освітлення таке, шоб ті сіськи виглядали от іменнно некрасівими, і не поодбівать лі руки режисьору, котрий потім еті нєкрасіві сіськи клєїть в фільм?
***

дуже бояніста картінка, від якої мене плющить по нєоб'яснімим причинам:




***
ну і для зовсім уж посвящьонних - а вам не здається, що фільм Віті Гурова "Кто такая Таня?" і пісня БГ "Как стать Таней" чимось схожі не тільки на рівні назви? %) щось мене глючить від цих обох шедеврів %)

***
ну і день революції сьогодні, чєго уж там... ялинки вже з тиждень, як з'явились у продажу. да.

ну не можу ж я зовсім нічого не написати на злобу дня.
так-от, мені здається, що грип має дещо спільне з вампірами - від цих обох зол має рятувати часник %)



крім часнику, профілактично я вже багато кому радила особисто, але повторю ще раз: пийте глінтвейн, їжте цитрусові, ківі, мед, спеції, одягайте затишний зимовий одяг, за яким скучили за літо і за теплу осінь, юзайте аромамасла і аромапалички евкаліпту, м'яти, хвойних дерев, гарно спіть, більше усміхайтесь і вірте в краще - навіть якщо це від грипу не допоможе, то все одно приємно :) 

як поклонніцу абсурда у всіх його проявах мене не може нє восхіщать діяльність такої держструктури, як комісія захисту суспільної моралі. также я нє могу нє прєклоняццо перед богатєйшим опитом члєнов комісії, який ми можем рассмотрєть в документах, проізводімих цією комісією.
і єслі когда-нібудь наступіт целомудріє на зємлє, і суспільство в ліце комісії такі запрєтіт любую порнографію, но всьо же найдеться хтось грязно інтірісующийся, а шо, куда і как буває, то він зможе перечитать докумєнти сієй комісії, і всьо узнать легальним путьом. от напрімєр я бачила порнографії  позорно мало. но прочітала критерії порнографії, які сотворіла комісія, і тепер багато всього знаю. 
( узнать )

отже, "молодість". ну хоча б про одне кіно... тим більше, трапилось хороше кіно конкурсної програми, що на "молодості" не так-то уже й часто буває, ага, і фільм мало того, що конкурсний, так ще й входить до якоїсь занудної програми про права людей)

режисер фільму з багатообіцяючим прізвищем Пазоліні (не той Пазоліні, про якого всі подумали, а дебютант) зняв при всьому при цьому комедію. да. комедію на соціальну тематику. да, таке, виявляється, можливо. хоча швидше все-таки трагікомедію%) називається сійо явлєніє "мачан - улюблена гра". і тут я почну спойлити гггггг я було спочатку грєшним дєлом подумала, що це така гра - мачан. але ні. гра - гандбол.
ітак, відбувається все на Шрі-Ланці. і це вже другий фільм за рік, де показують брудні індійські нетрі як-воно-є (перший -  "мільйонер...", але в "мачані..." ще правдоподібніше). так-от, вкотре я думаю, що Україна - цивілізована, європейська й статечна країна, бо яка ж іще, якщо існує Індія (і при ній Шрі-Ланка в даному випадку). індуси брудні, відверті й наївні. вони винаходять дивовижний спосіб нелегально потрапити в Європу - створити гандбольну команду (шо уже само по сєбє кагбе доставляєт), яку гостинні німці готові запросити на міжнародний турнір в Баварію ("а де це?"). і в сію команду набивається купа випадкових людей, які шукають кращого життя - не від хорошого життя вдома, само собою. в цій пьостєнькій компашечці є всі - від поліцейських до нелегалів звідкись із блізлєжащіх країн (а яка різниця, що вони не схожі на місцевих, все одно європейці їх не відрізняють), від гробокопача і до проститута (сімпатічнИнький, но мині такі нинравляцця), від безробітного шалопая з великою родиною до підстаркуватого мужичка, якого дістала дружина.
ок, я не буду далі розказувати, що було, бо мені набридло фільм варто подивитися. він дотепний, динамічний і добрий. от. все на букву "д". :)



ну і ще у мене тепер є таке, бо мені таке подарували: 
і я вже знаю, як ходять фігури, а ще я знаю, що я повний ідіот в етом дєлє %) ну і я вже зіграла півтори партії. ох, якось воно важко %) но кому сійчас лєгко? 

хм. я раптом почала розуміти, чому жж переводять в режим френдс-онлі. ну тобто я не кажу, що я розумію причини усіх таких переведень,  мені здається, одна з цих причин - можливість писати те, що хочеш, не озираючись на те, хто тебе читає. тобто є уютнєнькій круг читачів, які тебе в будь-якому разі добре сприймуть, і в той же час є нєкто, хто тебе читає, і усідомлення цього факту уже накладає обмеження - ах, ну як же ж, я ж зарісувалась такой інтєлєктуалкой перед Васьою, що ж я, напишу тепер, що я учора колупалась в носі, а потім купила золоті сапоги на 15-сантиметрових підборах, ах, що ж про мене подумає Вася після цього... ну, таке.

і ще - нафіга взагалі заводити жж. можна сто разів повторювати, що все це пишеться лише для себе, про себе і пофіг, читає це хтось чи ні - це брехня. це пишеться для того, щоб хтось це читав. якщо читачі необов'язкові - заводиться не блог, а документ в програмі "ворд", що зберігається в дальньому кутку папки "мої документи". і то в такого документа є шанси бути прочитаним не тільки автором. я пам'ятаю коротку історію про нєкоєго поета N, котрий говорив на одній п'янці: "я вчора такі вірші написав! і так багато! але я їх усі відразу забув". оце я розумію, жодної роботи на публіку - написав для власного задоволення і відразу ж забув. це я к чему? це я к тому, що наявність блогу - це ексгібіціонізм. да. да, я пам'ятаю, що я пишу це в своєму блозі. да. 

і головна думка цього яка... я знаю, що я нічого не знаю... десь так.

(відредаговано, ібо задовбало)

мене зафрендили сьогодні 5 ботів.  я їх забанила й на них поскаржилась. да.

"в хазяйстві все згодиться" - прекрасний принцип, який не дозволяє мені послати на кілька веселих букв нєкоторих персонажів.
да.

тим часом "Молодість". хто ходить? пішли, чи шо? 
сьогодні подивилась 2 посередніх фільма, 1 унилий і 1 хороший мульт. всі короткометражні.

мене останнім часом задовбало писати про фільми.

але вчора я подивилась "Кислород" утретє, тому я про нього уж-так-і-бить напишу.
фільм помітний формою - він схожий на набір кліпів, і перший кадр фільму зі списком треків викликає умовний рефлекс клікання мишкою по потрібному трекові (ну, то особистий глюк). сюжет - по ідеї годиться хіба що для репортажу з програми "мір крімінала" - мужик убив свою дружину через коханку. і цей сюжет розгорнуто до епічєскої драми з моралізаторськими узагальненнями. окей.
тобто перший плюс фільму - форма. мені вона здалась цікавою.
і перший мінус, (і це найголовніший мінус, як на мій смак) - пафосна моралізатоськість (нема такого слова, да?), так-так, я вважаю, що цитувати біблію - це пафосно й моралізаторськи, особливо якщо це роблять крутий пацан і продвінута чувіха. і так, я вважаю, що невиправдано пафосно й гостро-сучасно-попсово вклеювати в фільм документальні кадри війни в Іраці й тих блін башень-близнюків, які усе падають і падають на всіх наявних у цьому світі екранах.

другий плюс фільму - там є кльові фразочки і правильні думки, які запам'ятовуються і які хочеться цитувати.
" в каждом человеке есть два танцора, левое и правое, два легких танцора, левое легкое и правое легкое"
про жінок:
"и если нет у тебя денег на дорогие духи, то на детское мыло и на шампунь из крапивы всегда можно насобирать, а сарафан из цветов сшить самой"
"каждая женщина поглощает кислород, но не каждая сама является кислородом"
про провінціалів
"и какая невидимая рука заставляет их заправлять свитер в штаны".
список можна продовжувати і продовжувати.

другий мінус фільму - якось він відразу "обо всьом". а об чом конкретно - щось не зна... ну тобто можна безкінечно довго говорити "любов - ета главное", "творі добро", "все под богом ходім" і т.д., але ж - і тут я знов думаю, що фільм занадто моралізаторський.

хоча - і тут третій плюс - я зараз банальність напишу, яку уже всі про цей фільм написали - фільм примушує ЗАДУМАТИСЬ. це перевірено на практиці. я сама чула, як люди після фільму починають вєщать правильні вєщі. тобто в даном случаї іскуство виполняє свою воспітатєльну функцію сполна.

ну і ще - відеоряд місцями харош - наприклад, красиво б'ються трилітрові банки і красивий пейзаж на місяці.

діагноз - дивитися можна і варто. тим більше, він усього-то 70 хв, не встигне набриднути))

я не дуже люблю куховарити. може навіть зовсім не люблю. але в цьому житті я хочу навчитися ідеально готувати 2 страви - каву й рис.

п.с. щойно вийшов неправильний рис :(
п.п.с. а ще я цілий день учу філософію і по мені вже від того бігають крокодильчики

(с) Ешер

в папці "спам" знайшлось нєчто фєєріческоє %) навіть коментарів не потребує. я розумію, що такого сміття всюди багато, але коли воно знаходиться в рідній поштовій скриньці, хочеться його якось увіковічнити. ібо прєкрасность, я щітаю.
текст зі скороченнями, бо він охрєнітєльно довгий. саме вкусніньке, на мій погляд, я виділила. .

а полночь блізіццо, а я все так і не знаю, що мається на увазі під "філософським кінематографом 20х рр" і ще кілька вкрай важливих речей. "ну але ж жизнь всьо равно празнік!" - подумала я, коли знайшла в телефоні фотку ще однієї вєршини рекламного крєатіффа



я думаю, що гасло "смоктав би краще трахісан" цілком може вживатися як відповідник безсмертному "іноді краще жувати" %)

 я згадала про мультик "Сіта співає блюз". і там є момент про нещасливу-нещасливу-нещасливу мить. але ж який він гарний! ну, як на мій смак :)